МАРИНА, МАР’ЯНА, МАРІАННА, а також МАР’ЯН: вітання з днем Ангела

МАРИНА, МАРІАНА або МАР’ЯНА, МАРІАННА, а також Мар’ян: історія походження імен та їх значення

Ці імена цікаві тим, що вони співзвучні, окремі з них – Марина та Маріана-Мар’яна – споріднені, але, наприклад, Маріанна – ім’я, що не має нічого спільного з жодним з цих імен, хоча звучить подібно.

Мари́на (лат. Marina) – жіноче особове ім'я. Походить від латинського слова marina – «морська» (форма жіночого роду від marinus). Це ім'я є аналогом рідкісного давньоримського чоловічого імені Марин.

Історія походження імені Марина відноситься до культу римської богині Венери. Слово «марина» було одним із її епітетів (Venus Marina). Значення імені Марина повністю відповідає значенню грецького за походженням імені Пелагея, та турецького Деніза (від тур. Deniz – море).

До нас це ім’я прийшло після прийняття християнства (як і інші імена неслов’янського походження) з Візантії через Болгарію, де християнство було прийнято ще раніше, у 865 році.

Іменини

Православні:

13 березня – Марина Берійська (Македонська).

17 липня – Марина Антіохійська.

Католицькі: 20 липня. Католицька церква шанує святу Марину як Маргариту Антіохійську.

Серед українських імен трапляються власні жіночі імена Маріана і Маріанна, які, на перший погляд, здаються лише двома формами того самого слова. Але, на думку дослідника Г. Півторака, це зовсім різні імена.

Маріана (розмовна форма – Мар’яна) – жіночий відповідник до чоловічого імені Маріан (розмовна форма – Мар’ян), яке походить від латинського слова mare «море» (пор. у зв’язку з цим мариніст «художник, що зображує море»). Найбільш вірогідною версією, яка пояснює етимологію імені Мар’ян, є думка про давньоримське його походження у значенні: «той, що належить до роду Маріїв», що далі зводиться до латинського «mare» «море». Проте у римські часи це ім’я вимовлялося як Марій (Marius) і було номеном, тобто спадковим родовим ім’ям плебейського роду Маріїв (Гай Марій, Марк Аврелій Марій та ін.). У латиномовних країнах це ім’я є досить поширеним.

Від номена Марій утворився давньоримський когномен (родове ім’я) Маріан (Marianus), буквально означає « Маріїв», «той, хто належить Марію», або «той, хто походить з роду Маріїв». Mariana (Маріана) – похідна жіноча форма когномена, яка означає «Марієва», тобто та, яка належить «Марію». Mariano – іспанська версія імені. Використовувалось як номен та когномен у Давньому Римі, а пізніше зберігся у вигляді імені святих та особового імені у різних мовах.

Але! Існує ще одна версія про походження цього імені: від лат. Marianus (лат. Marianus) — це латинське чоловіче ім’я, яке означає «належний до Марії (Діви Марії). На користь цієї версії свідчить той факт, що у середні віки це ім’я було доволі розповсюдженим серед духовенства. В Україну прийшло з польської мови.

Варіантні гнізда імен Мар’яна та Мар’ян : Мар’яночка, Мар’янонька, Мар’янка, Мар’яся; Мар’янчик, Мар’янко; Мар’яньо.

Росла дочка Мар’яна,

а виросла, як панна –

Кароока

І висока,

Хоч за пана гетьмана 

                           (Т. Шевченко).

Святого Марія (Маріуса) зазвичай згадують разом із сім’єю: дружиною святою Мартою та двома синами, святими Аудіфаксом і Абакумом, – як християнських мучеників, загиблих наприкінці ІІІ століття. Святий Марій – покровитель паломників і мандрівників.

19 квітня церква вшановує Хризанта, Дарії, Мар’яна мучеників.

Ім’я Маріанна утворилося від злиття імен Марія та Анна. Виникло воно, очевидно, у тих країнах Західної Європи, де існує традиція подвійних імен (пор. фр. Marie-Anna, нім. й англ. Marianna).

Ім’я «Маріанна» походить від сполучення двох імен: Марі (Marie, Марія) та Анн (Anne, Ганна), які були досить поширені у Франції в XVIII ст. Ці імена носили деякі королеви – Марія Медічі, Анна Австрійська, Марія Антуанетта.

Маріанна – алегоричне зображення Французької республіки, символ Свободи та Розуму. Являє собою жінку, вбрану у фригійський ковпак (символ свободи). Маріанна втілює Французьку республіку та її цінності: «Свобода, Рівність, Братерство». Вона є символом палкої, войовничої матері-батьківщини, яка водночас є мироносицею, годувальницею та захисницею своїх дітей-громадян. Символ швидко прижився серед прихильників республіки та простого люду.

Використання імені «Маріанна» як символу Республіки було прописане в революційній пісні «Garisou de Marianno» («Видужання Маріанни») Гійома Лавабра. Серед аристократів-монархістів, що виступали проти Французької революції, ім’я Маріанна вважалося принизливим, оскільки асоціювалося з простим народом. Революціонери ж узяли його своїм символом для позначення зміни ладу в країні та для підкреслення образу матері-батьківщини-годувальниці. Використання цього імені як символу було узгоджено між прибічниками і противниками революції, потім прийнято всім французьким народом. За альтернативною версією, прототипом Маріанни була дівчина із Сігольсайму.

День ангела Маріанни за новим церковним календарем (ПЦУ) у 2026 році святкують 17 лютого. Це день вшанування праведної Маріамни, сестри апостола Филипа, яка символізує відданість та віру.

Отже, Мар’яна – це НЕ Маріанна, хоча заради справедливості слід відзначити, що така версія походження цього імені теж існує. Мар’яна – це жіночий відповідник чоловічого імені Мар’ян, яке пішло ще з латинських часів. Тобто корені цього імені сягають Давнього Риму, і пройшли декілька трансформацій (Маріус – Маріанус у латинській транскрипції із наступною втратою суфікса -ус). Чи мають антропоніми Мар’ян та Мар’яна якесь відношення до імені МАРІЯ? Швидше за все, що ні. Їхній корінь означає «морський», «море», як і корінь імені Марина. Власна назва «Маріанна» походить від злиття двох жіночих імен Марія та Анна, що було дуже популярним у Західній Європі. Чоловічого відповідника це ім’я не має.

Літ-ра: Півторак Г. З ІСТОРІЇ ВЛАСНИХ ІМЕН ЛЮДЕЙ: МАРІАНА, МАРІАННА, ОКСАНА; Марина, Маріанна – статті з Вікіпедії; Белей Л. Ім’я дитини в українській родині; Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей: словник-довідник.

***