День міста відзначається, здебільшого, тоді, коли місто було засноване або ж йому було надано Магдебурзьке право, тобто право на самоврядування. Часто святкування Дня міста може бути приурочене до певної важливої історичної події.
Рідним містом для авторів блогу є Івано-Франківськ, право на самоврядування якому було надано 7 травня 1662 р., проте засноване місто було значно раніше. Щороку 7 травня містяни відзначають День міста, беручи участь у різноманітних святкових заходах - фестивалях, конкурсах, концертних програмах. Одним з найвідоміших фестивалів є Міжнародне свято ковалів. Також на центральних вулицях міста розгортається величезна святкова ярмарка народних ремесел, і тоді видається, що Франківськ наче одягнув барвисту вишивану сорочку... Чи не найгарнішим місто є у саме травні, коли на його вулицях з'являється багато цвіту, зелені і стає тепло. Особливо розкішний в цю пору Парк ім. Шевченка. Франківськ - добрий, ласкавий, сонячний і гостинний, і святкування Дня міста є невід'ємною частиною життя його мешканців.
У даному контексті дуже хочеться написати декілька слів про назву міста Івано-Франківськ. Її придумали представники радянської влади у 1962 р., яким аж свербіло якось перейменувати старовинний Станиславів до відзначення його 300-тої річниці. Польська назва муляла очі, з нею совіти не могли погодитись жодним чином. І тут виникло те, що виникло - спотворено-неоковирне "Івано-Франківськ", назва, що не відповідає ані мовним вимогам, ані вимогам здорового зглузду. І це ще нічого, бо історики кажуть, що наше місто взагалі повинно було називатися Сталінокарпатськом - назва жахлива як за змістом, так і за звучанням. В часи української незалежності у середовищі міської інтелігенції виник рух за перейменування міста. Одним із з варіантів назви для міста, який активно обговорювався, було прибрати першу частину назви ''Івано-'', і залишити другу частину ''Франківськ''. Франківськ та Франківська область, франківці - мешканці міста - звучить сучасно, та й за Івана Франка не боляче... Проте на даний час влада усіх рівнів відбрикується від цього перейменування, бо, мовляв, все це начебто дорого, та насправді бути відповідальним за організацію подібного процесу і прийняття сміливих історичних рішень нікому не хочеться.
***
ПРИВІТАННЯ
Друзі, вітаю з Днем міста!
Сьогодні ми всі святкуємо день, коли наше місто наповнене особливою атмосферою радості та єднання. Нехай кожен новий день приносить вам радість, успіхи та нові досягнення. Бажаю нашому місту процвітання, а його мешканцям – здоров'я, любові та щастя!
Шановні містяни!
Вітаю з Днем нашого рідного міста! Це свято єднання та любові до місця, де ми живемо, де зростають наші діти і де залишаємо свої серця. Нехай кожен день буде сповнений щасливими моментами, а наше місто розвивається та процвітає на радість усім нам!
***
Віршоване привітання до Дня міста Франківськ
Сьогодні свято - День рідного міста,
Івано-Франківськ, ти в серці навік!
Збираєш родини в обіймах затишних,
Твій кожен куточок - це теплий привіт.
Вулиці й площі співають весною,
Парки зелені, ріки шумлять.
Ти вічно живеш під Карпатськими горами,
Що знову і знову до себе манять.
Отож процвітання тобі на віки!
З Днем твого свята, Івано-Франківськ,
Хай кожен знайде тут щастя своє!
День села - це, як правило, храмове свято, відзначається щорічно в день, коли освячували церкву. Освячення храму завжди приурочували до певної євангельської події чи дня святого, якого вшановували, і назву якого згодом давали церкві. Це свято було і є Днем села, оскільки церква об'єднувала довкола себе всю парафію, до якої, як правило, належали всі мешканці сільської громади. Хоча існували та існують й певні винятки: наприклад, якщо точно відомо дату першої згадки про село, то відзначати як свято села можуть і цей день.
Проблематика храмових свят в системі календарної обрядовості практично не вивчена. Однак певні відомості, а саме – згадка про храм як явище, або ж опис (сценарій) храмового комплексу, фіксують такі відомі дослідники, як: Аг. Кримський, С. Килимник, В. Борисенко, О.Курочкін та ін. Допоміжними джерелами також є художні твори, де їх змальовано письменниками, серед яких: І. Нечуй-Левицький, Ю. Федькович, І. Франко, О. Кобилянська та ін., а також зафіксовані архівні матеріали з усної народної творчості: «Де храм, то й я там», – казали в народі.
За значенням храмове свято прирівнювалося до таких свят як Різдво та Пасха, нерідко через саму традицію його відзначення, коли вірні храму збиралися тричі або й більше на рік задля обговорення різних релігійно-культурних питань, влаштовували трапези, празникування (ХVІ–ХVІІ ст. - часи церковних братстсв). Неписаний обов’язок «храмового села» – нагодувати всіх прибулих на «празник»; навіть було заведено, що після відприви Служби Божої господарі залишалися на деякий час біля церкви і розбирали на обід тих, хто залишився біля храму, стараючись не оминути своєю увагою жодного гостя. Особливу шану на храмових «празниках» виявляли до старців і убогих, котрих не лише годували на громадських обідах, а й щедро обдаровували. Цей добрий, гуманний звичай був давньою традицією українського народу й зберігся до тепер. Храмування набували пишності під час соборних відправ святкових Богослужінь, на які запрошували єпископа та священиків з інших парафій.
Храмові свята, окрім як «храми», мали назви «празник» (західні райони Поділля і Галичини) та «мед» (до середини ХХ ст. на Середній Наддніпрянщині, донині на Звенигородщині та Канівщині), який також є і обов’язковою ритуальною стравою під час поминальних днів. Варто
зазначити, що ця назва «мед» і на сьогодні побутує на Київському Поліссі.
Храмове свято має свій неписаний сценарій: в цей день не працювали, до села звідусіль поспішали гості, віталися, відправлялися святкова урочиста Літургія. Біля церкви, як правило, розгортався ярмарок. Могли влаштовувати святкову трапезу прямо біля церкви, проте старалися якнайперше запросити прибулих гостей по домівках, де накривали столи, після частування гостей щедро обдаровували. Важливим вважалося, щоб свято було велелюдним, його потім довго згадували в сільській громаді.
Рідне село авторів блогу знаходиться на Тлумаччині, в українському Покутті, де храмове свято святкують восени в день Святої Параскеви П'ятниці (церква названа на пошанування цієї святої) правда, воно завжди переноситься на найближчу неділю...
Джерела: Стішова Н. ХРАМОВЕ СВЯТО В УКРАЇНСЬКИХ КАЛЕНДАРНИХ СВЯТАХ ОСІННЬОГО ЦИКЛУ ТА ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ. Дрогобицька О. Я. «НАЙ ВСЬО ДОБРО В ВАШІЙ ХАТІ СІДАЄ»: ХРАМОВЕ СВЯТО У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ГАЛИЦЬКИХ СЕЛЯН (кінець ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.). Головко В.В. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.
***
Привітання з храмовим святом
Шановні мешканці громади, дорогі парафіяни!
Найщиріші вітання линуть сьогодні з нагоди храмового свята. Цей величний день дозволяє подякувати Небесному Отцеві за турботу про нас, за те, що дав нам змогу дочекатись щорічного відзначення святкового дня нашої парафії. Храм є духовною віссю життєдіяльності нашого села. Мусимо пам'ятати, що без храму не буде парафії, і навпаки, без активних парафіян церква не зможе повноцінно діяти. Сьогоднішнє свято - ще одне свідчення непереможної сили Добра і Любові, тож об'єднуймось довкола цих моральних чеснот, цінуймо один одного, підтримуймо у вірі. Зичимо всіх благ, достойних починань, Божого благословення.
***
Шановні мешканці громади, дорогі парафіяни!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди храмового свята. Хай це величне свято наповнить ваші серця любов'ю і всепрощенням. Хай душевна чистота, мир та спокій, добро і достаток будуть у Ваших оселях, і слово Боже надасть усім Вам наснаги на добрі і благі діла. Нехай цей урочистий День принесе світло до Ваших родин, затишок та Господню благодать. Хай Господь обдаровує всіх Вас многими літами, міцним здоров’ям, духовною силою, дарує всесильну свою допомогу у щирій праці на славу Христової Церкви, нашої громади та всієї України.
***
Моє село
Моє село — це Всесвіту столиця,
В нім батько й мати, й прадіди мої.
Тут чесний труд, тож є нам чим гордиться,
Краса і воля, простір, солов’ї…
І все моє: земля, ліси, правічні,
Струмки і луки, та озера всі,
Буденні дні, святкові і трагічні,
Чарівні квіти і трава в росі.
І я не зайда — син свого народу!
Багата в мене мова й чарівна,
Ціную над усе я мудрість і свободу,
І Україну, бо вона одна
Й найкраща в світі, рідна і єдина,
Це край батьківський, тут моє село,
Куточок чарівної Батьківщини,
Яке несе добро, любов, тепло…
Моє село! У нім найкращі люди,
Бо ж родяться таланти у селі,
А потім розлітаються повсюди,
По всіх містах і по усій Землі.
Автор Надія Красоткіна
***
Немає коментарів:
Дописати коментар