Вітання з Днем Віри, Надії, Любові та Софії

Святі Віра, Надія, Любов та їх мати Софія

Г. ПІВТОРАК 

З ІСТОРІЇ ВЛАСНИХ ІМЕН: СОФІЯ, ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ 

Між цими іменами з мовного погляду немає нічого спільного. Але їх єднає стародавня легенда, що сягає ще раннього етапу християнської віри. Як відомо, християнство виникло як релігія найбідніших верств Римської імперії, які вважали багатство причиною всіх незгод на землі й проповідували рівність, братерство, любов до ближнього та інші моральні цінності. Протягом майже трьохсот років римські імператори переслідували християнство і намагалися його знищити, бо вбачали в ньому небезпечну силу для рабовласницького ладу. За наказом імператорської влади тисячі християн було страчено. Найвизначніших із них християнська церква оголосила великомучениками й зарахувала до числа святих. На честь найбільших великомучеників встановлено християнські свята й пам’ятні дні. Серед християн стала особливо популярною ціла родина грецьких святих великомучеників - мати Софія (від грецького слова σοφία «мудрість») та три її дочки - Пистіс, Елпіс і Агапе. На честь великомучениці Софії споруджували храми, які називали її ім’ям. Найперший храм на честь святої Софії був збудований у Константинополі. У Східній Європі такі храми ще й досі збереглися від епохи Київської Русі в Києві, Полоцьку й Новгороді. Ім’ям святої Софії названо столицю Болгарії. З церковних святців (тобто церковної книги, в якій подано списки святих і церковних свят у календарному порядку) ім’я Софія поширилося серед більшості слов’янських народів християнського віровизнання: укр. Софі́я, рос. Софи́я, білор. Софі́я, пол. Zofia, чес. Žofia, а також, англ. Sophia, нім. Sophie, Sophia, франц. Sophie. Серед українців ім’я Софія набуло чимало пестливих форм: Софі́йка, Софі́єнька, Софі́єчка, Со́фа, Со́фочка, Со́фка, Соня, Со́ненька, Со́нечка, Соне́та; Зо́ня, Зо́нечка, Зо́нька, Зо́ся, Зо́сенька, Зо́сечка, Зо́ська. Ім’я Софія та похідні форми вживаються в українському фольклорі: «Вийшла та Соня з хати Цвіт-калину ламати» (Нар. пісня). Воно трапляється також у творах М. Коцюбинського, М. Рильського, І. Вільде, А. Малишка, Л. Забашти, О. Іваненко та інших письменників. З ім’ям Софія споріднене чоловіче ім’я Софрон «розсудливий, розважливий» та деякі терміни грецького походження: софізм «умовисновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад; словесне плетиво, що вводить в оману»; софіст «представник давньогрецьких філософів V-IV ст. до н. е., у центрі уваги яких було мистецтво красномовства та питання етики, політики, теорії пізнання; той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень»; софістика «вчення софістів; міркування, що базується на софізмах»; софістичний «заснований на софізмах». Імена трьох святих доньок легендарної Софії також поширилися серед слов’ян, але не в грецькій формі, а як кальки відповідних грецьких імен. Грецьке ім’я Пίστις утворене від іменника Пίστις «віра». Разом з поширенням християнства серед слов’ян це ім’я в старослов’янській мові набуло форми Вhра, а згодом поширилося серед східнослов’янських та деяких інших слов’янських народів (пор. рос, білор., болг. Вера, чеське Věra. В українській мові ім’я Віра має чимало пестливих форм: Ві́ронька, Ві́рочка, Віру́ня, Віру́нька, Віру́ся, Віру́ська, Ві́рка, Ві́рця. Деякі дослідники (зокрема І. Глинський) припускають самобутнє походження цього імені. Виходячи з безсумнівного факту, що наші далекі предки давали своїм дітям різні наймення-прізвиська як своєрідний талісман, заклинання чи побажання, щоб «добрий» зміст імені перейшов на його носія, І. Глинський вважає, що в давніх слов’ян ім’я Віра саме й було таким найменням талісманом, який мав сприяти тому, щоб дитина була вірна й у всьому правдива. Загальновідомий іменник віра від дієслова вірити споріднений з багатьма іншими поширеними словами: ві́рний, дові́р’я, вірогі́дний, довіря́ти, віроло́мний, поневіря́тися, переві́рка тощо. Цей корінь вказує на віру в правдивість, справжність чогось. Грецьке жіноче ім’я Еλπις, яке утворилося від загального іменника ελπις «надія», у старослов’янській мові мало форму Надєжда. На ґрунті української мови, у якій старослов’янському іменнику надєжда відповідає форма надія, виникла національна форма жіночого імені - Наді́я. Воно має чимало пестливих форм: Наді́єнька, Наді́єчка, Наді́йка, Наді́йця, На́дя, Надю́ня, Надю́нька, Надю́ся, Надю́сенька, Надю́сечка, Надю́ська, На́дька, Надю́ша, Надю́шечка, Надю́шенька. Ім’я третьої дочки легендарної Софії - ’Аγάπη відображене в двох українських іменах - Ага́фія (Гафі́я, Гána, Га́пка, Га́ся, Га́ша, Ага́та) і Любо́в з пестливими формами Лю́ба, Лю́бонька, Лю́бочка, Люби́нка, Люби́нонька, Люби́ночка, Лю́бка, Лю́бця, Любу́ня, Любу́нька, Любу́ненька, Любу́нечка, Любу́ся, Любу́сеінька, Любу́сечка. Ім’я Любов відоме й іншим слов’янським народам. В українську мову це ім’я було запозичене з церковнослов’янської. Церковнослов’янське Любовь є калькою грецького ’Аγάπη «Агапія», утвореного на основі загальної назви α’γάπη) «любов». 

http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine43-15.pdf

***

 Вітання Софії

Нехай Ваше життя пливе у радості й надії,

Плекається у ньому віра і любов,

А вічна мудрість в імені Софія

Благословенна буде знов і знов!
***

***

Привітання Вірі з іменинами

Червоніє кетяг горобини
В день, коли у Віри іменини,
Не прожити нам без Віри нашої,
Тож бажаєм бути їй Найкращою,
Найгарнішою і Найдобрішою,
Чарівною і Найщасливішою!

***

Вітання для Надії

Нехай в тобі завжди зорить

Вогонь НАДІЇ!

Нехай його тепло

Тобі життя зігріє.

Бажаємо тобі лиш світлих днів,

Достатку

Щоб ти в любові проживала,

І просто було все в порядку.

***

Привітання для Любові

Хай Ангел-Хранитель вночі
Запалить для Вас три свічі:
Перша свіча - за Любов,
Хай дарують її Вам знов,
Друга - за прямоту, щирість і доброту,
А третя свіча - оберіг
від всіх негараздів і лих.

***

СМС-привітання для Софії

Соня, Сонечка, Софія, -
Ти прекрасна, ніжна мрія!
Тож приймай вітання щирі –
Жити в радості і в мирі.

***

Привітання для донечки Сонечки у віршах

У нашої Сонечки

в оченятах – сонечко,

 у долонях – райдуга,

Золота блакить…

Соню, СонЮ, Сонечко,

Будь щаслива, донечко,

Хай у тебе Доля

Піснею дзвенить…