До найголовнішого привітання, найпростішого і найдавнішого, найбільш звичного і водночас незамінного, належить щоденне побажання «Доброго дня». Ми вітаємо один одного сотні разів на день і це вияв найбільшої поваги до людини, і навпаки найбільша зневага один до одного – це пройти повз, не привітавшись. Українці віталися: Доброго дня! Доброго здоров’я! На добридень Вам! Доброго ранку, добрий вечір. Прощалися – до побачення, на добраніч.
У словесних формулах привітання, прощання, звертання, перепрошування у найбільш концентрованому вигляді проявлялася система етнонормативної культури українців, в уявленнях яких словом передавалися не лише якась думка, інформація, але й певна енергія, що несла добро або зло. В словах вітання вбачали силу і мудрість, тому вважалося, що від того, скільки разів ти привітаєш людей, стільки Бог додасть тобі здоров’я. Вітаючись один з одним, люди просили в Бога дати прожити цей день в добрі, гаразді тощо. Формула привітання передусім залежала від часу доби та мала безліч місцевих варіантів, канони ввічливості зобов’язували поцікавитися загальним станом справ у родині, господарстві тощо. Словесні вітання доповнювалися звичаєм «шапкування» - короткочасне знімання чоловіком головного убору публічно декларувало такі його чесноти, як повага, доброзичливість, ввічливість. Жінки віталися одна з одною, нахиляючи голову, а якщо це були добрі знайомі, то вони ще й обнімалися та цілувалися.
«Добрий день!» - це побажання добра як загального блага, позитивного, стверджувального початку нових звершень.
До речі, якщо заглибитись в етимологію слова «добрий», «добро», то цілком вірогідно припустити, що побажання «доброго дня» первісно означало «вдалого дня», що виглядає досить логічно. У старослов’янській мові слово «добрий» виникло від тієї ж основи, що й «доблесть», «дебелий», «удобний» (у перекладі українською – зручний), його першопочаткове значення - «підходящий». Старослов’янське добръ, добро у значенні хороший, м’якосердий, співчутливий почало використовуватись приблизно з ХІ ст., ці слова мають тісний зв'язок зі словом «доблесть», тому колись говорили «добрий молодець», не у значенні «м’якосердий», а у значенні удатний, удалий, гарний у всіх відношеннях тощо, серед широких верств населення і сьогодні побутують вислови «добра сокира», «добре зроблено», «добра корова»… у значенні вдало виконаної роботи, речі гарної якості тощо.
Тому можна вважати, що «Доброго дня, Вдалого дня, Гарного дня» первісно були синонімічними словосполученнями.
Література. Савчук Б. Українська етнологія. Онлайн-словники.
Немає коментарів:
Дописати коментар