До найголовнішого привітання, найпростішого і найдавнішого, найбільш звичного і водночас незамінного, належить щоденне побажання «Доброго дня». Ми вітаємо один одного сотні разів на день і це вияв найбільшої поваги до людини, і навпаки найбільша зневага один до одного – це пройти повз, не привітавшись. Українці віталися: Доброго дня! Доброго здоров’я! На добридень Вам! Доброго ранку, добрий вечір. Прощалися – до побачення, на добраніч, на все добре. А також питомо українське прощання: "Бувайте здорові! - "Йдіть здорові!".
У основі слова "вітати", "привітати" лежить латинський корінь "vita", що означає "життя", тобто вітатися і привітати один одного означає побажати ЖИТИ.
У словесних формулах привітання, прощання, звертання, перепрошування у найбільш концентрованому вигляді проявлялася система етнонормативної культури українців, в уявленнях яких словом передавалися не лише якась думка, інформація, але й певна енергія, що несла добро (побажання щастя, здоров'я) або зло (прокльони), і відповідно була здатна змінити долю людини. В словах вітання вбачали силу і мудрість, тому вважалося, що від того, скільки разів ти привітаєш людей, стільки Бог додасть тобі здоров’я. Вітаючись один з одним, люди просили в Бога дати прожити цей день в добрі, гаразді тощо. Словесна формула привітання мала силу побажання, безліч місцевих варіантів та передусім залежала від часу доби, канони ввічливості зобов’язували поцікавитися загальним станом справ у родині, господарстві тощо. Словесні вітання доповнювалися звичаєм «шапкування» - короткочасне знімання чоловіком головного убору публічно декларувало такі його чесноти, як повага, доброзичливість, ввічливість. Жінки віталися одна з одною, нахиляючи голову, а якщо це були добрі знайомі, то вони ще й обнімалися та цілувалися.
Українці віталися душею. Окрім звичного короткого "Добрий день!", побутували "Здоровенькі були!", "Дай Боже щастя!" - "Дай Боже здоров'я", інший варіант відповіді: "Дякуємо, дай Боже і Вам! (відповідно того, чого бажав співрозмовник); або ж "Добридень у вашу хату" і у відповідь - "Дякуємо, що завітали". Часто вживали фрази: "Мир Вам!", або "Мир у вашу хату!". Коли бачили людину, яка працює, наприклад, десь у полі, то обов'язково мали сказати: "Боже помагай" або "Помагай біг", і у відповідь лунало: "Дякуємо, дай Боже здоров'я. Хай Бог помагає і Вам". Коли починався новий тиждень, то часто можна було почути наступне вітання: "З понеділком будьте здорові". У неділю часто віталися так: "Зі святою неділею будьте здорові"! Навіть звичайне "Доброго ранку!" в українців трансформувалося у наступну словесну формулу: "Доброго ранку! З росою, з добрим словом, з доброю долею". У містах часто можна було почути як віталися наступними фразами: "Моє шанування!", "Вітаю сердечно!". Дітей змалечку привчали з повагою вітатися з батьками, вчителями, оточенням. Сьогодні народні словесні формули привітань значно спростилися і втратили, на жаль, свою теплоту і глибину, яка полягала у людському посланні подарувати не лише гарний день, але й добру долю, здоров'я та щастя.
Дуже часто привітання набувало релігійного змісту: "Слава Ісусу Христу!" - "Слава навіки Богу", на Різдво віталися "Христос народився!" - "Славімо Його!", а на Великдень - "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!".
В цілому цілком звичне для кожного з нас традиційне «Добрий день!» - це побажання добра як загального блага, позитивного, стверджувального початку нових звершень.
До речі, якщо заглибитись в етимологію слова «добрий», «добро», то цілком вірогідно припустити, що побажання «доброго дня» первісно означало «вдалого дня», що виглядає досить логічно. У старослов’янській мові слово «добрий» виникло від тієї ж основи, що й «доблесть», «дебелий», «удобний» (у перекладі українською – зручний), його першопочаткове значення - «підходящий». Старослов’янське добръ, добро у значенні хороший, м’якосердий, співчутливий почало використовуватись приблизно з ХІ ст., ці слова мають тісний зв'язок зі словом «доблесть», тому колись говорили «добрий молодець», не у значенні «м’якосердий», а у значенні удатний, удалий, гарний у всіх відношеннях тощо, серед широких верств населення і сьогодні побутують вислови «добра сокира», «добре зроблено», «добра корова»… у значенні вдало виконаної роботи, речі гарної якості тощо.
Тому можна вважати, що «Доброго дня, Вдалого дня, Гарного дня» первісно були синонімічними словосполученнями.
Література. Савчук Б. Українська етнологія. Онлайн-словники.
Хай буде все таким як є:зима, весна, і осінь, й літо,Хай буде все таким як є,Інакше, що нам пережити?Інакше світ наш втратить сенс,Якщо захочеться змінити,Хай буде все таким як є,Інакше, що нам пережити?І хай зоріє день – для нас!Навіщо нам марніти в злості?І хай любов осяє світ,Хай пісня мріє в високості.Так, буде все, таким як є,Кохання й туга, й промінь літа,Так, буде все, таким як є,Інакше, що нам пережити?✦ ✦ ✦Спадає попелясто-сизий вечір,Ховається в задуму день осінній,Його торкає лист в садку за плечі,І плаче він росою срібно-синьою.Спадає попелясто-сизий вечір,Вкривається усе його серпанком,Хтось покладе йому журбу на плечі,І він розвіється у тихому світанку.
На що сподіватись хоча б.
Немає коментарів:
Дописати коментар