Історія імені Іван: його походження
та значення
Це ім’я, без
сумніву, одне з найпопулярніших серед народів Європи, а у трансформованих
варіантах воно відоме й на інших континентах. Його засвідчують усі сучасні
слов’янські мови: болгарське Иван, білоруське Іван, Янка, Ясь, польське та
чеське, словацьке Jan (Iwan) тощо. Свої «Івани» є також у англійців і
американців – Джон, у французів – Жан, у німців – Йоганн (пестливе – Ганс), у
італійців – Джованні, у іспанців – Гуан (Хуан), у вірменів – Ованес, у литовців
– Йонас, у естонців – Юхан, у румун і молдаван – Йон тощо.
Ім’я Іван
походить від арамейського імені Йоханан
(у
транскрипції J^ōhānān)
у первісному
значенні – «Ягве (Бог) змилосердився, помилував (подарунком
– дитиною)» і цілковито гармоніює з історією появи
на світ чи не найвідомішого його носія, первістка літнього подружжя Захарії та Єлизавети – Іоанна Предтечі. Ангел звернувся до Захарії: «Не бійся,
Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина, і
ти даси йому ім’я Йоан» (Євангеліє від Луки, 1:13). Г. Півторак зауважує, що за
лексичним значенням гебр. J^ōhānān – те саме, що слов’янське
Богдан, тобто «даний богом».
Ім’я Йоханан проникло
в Стародавню Грецію й набуло там форми Joannis, а з Візантії через
церковнослов’янську мову (ц.-сл. Иоанъ, Иоаннъ) разом з християнством воно
прийшло на Русь і в давньоруських пам’ятках трапляється у формах Иоаннъ та
Иванъ із заміною середнього голосного о
в незручному для вимови збігові трьох голосних звуків приголосним в. Християнство (насамперед католицька
церква) сприяло поширенню цього імені через латинську мову й у Середній та
Західній Європі. Оскільки початкове І
різні народи вимовляли по-різному (як і,
й, ж, дж), первинне ім’я Ivannis набуло різних фонетичних варіантів. На
Русі ім’я Иоаннъ (Иоанъ, Иванъ) як церковнокнижне й чуже широким народним масам
побутувало серед церковнослужителів, ченців, бояр та інших панівних верств
населення.
Згодом воно
стало надзвичайно популярним в українського північного сусіда – спочатку в
князівських і царських сім’ях, а потім і серед міського та сільського
простолюду. У деяких багатодітних сім’ях батьки називали кількох або й усіх
синів Іванами. Про це свідчить, наприклад, наведений відомим українським
антропонімістом І. Глинським запис в одній з переписних книг XVII ст.: «у
Наумки дети Ивашко 17 лет, Ивашко же 15 лет, Ивашко же 11 лет...». Иван
(Иванушка) став неодмінним персонажем московитських казок. Через велику
популярність цього імені серед московитів деякі народи вважають його синонімом цієї
псевдонаціональності.
Ім’я Іван – адаптоване на слов’янських теренах, відоме ще з
часів Київської Русі, воно у старослов’янській формі ІОАННЪ зафіксоване писемними пам’ятками
уже з ХІ ст.
Найпопулярніше християнське ім’я на
українському мовному ґрунті не просто трансформувалося у звичне нині Іван, а
впродовж більш ніж 1000 років християнської традиції породило, за даними І.
Трійняка, щонайменше 355 різнотипних варіантів, серед яких, зокрема, такі:
Вава, Ванець, Ванечко, Ваник, Ваничок, Ванік, Ванінько, Ванічко, Ванічок,
Вантух, Ванцьо, Ванюня, Ванюра, Ванюсик, Ванюся, Ванюта, Ванюха, Ванюша, Ванюшечко,
Ванюшко, Ваня, Ваняка, Ванярко, Ванятко, Ваняха, Вань, Ваньо, Ванько, Ваньок,
Ваньочок, Ваньчик, Ваньчко, Васенько, Васечко, Васик, Васько, Васьо, Вах, Ваха,
Вахній, Вахно, Вахнюк, Ваш, Вашенько, Вашець, Вашечко, Вашило, Вашко, Вашуля,
Вашура, Ващило, Вонціко, Івайко, Івака, Іван, Іванашко, Івандило, Іваник,
Іванега, Іваней, Іванейко, Іванело, Іванель, Іваненко, Іваненя, Іваненько,
Іванесенько, Іванеско, Іванесь, Іванець, Іванечко, Іванеще, Іванига, Іванидло,
Іваник, Іванило, Іванина, Іванисик, Іваниско, Іванись, Іванисько, Іваниця,
Іваничик, Іваничко, Іваничок, Іванишко, Іванище, Іваніга, Іваній, Іванійко,
Іваніко, Іванічик, Іваничко, Іванішко, Іванко, Івановчик, Іванойко, Іванок,
Іванонько, Іваночко, Іваночок, Іваношко, Івантейко, Івантьо, Івантуля, Іванулька,
Іванульо, Івануна, Івануник, Іванунь, Івануньо, Івануса, Іванусик, Івануся,
Іванусь, Іванусьо, Іванух, Івануха, Івануш, Івануша, Іванушко, Іванущик.
Іванцик, Іванцьо, Іванцуньо, Іванцух, Іванця, Іванча, Іванчик, Іванчина,
Іванчичок, Іванчишко, Іванчо, Іванчура, Іванчута, Іванюга, Іванюк, Іванюник,
Іванюня, Іванцюньо, Іванюра, Іванюсь, Іванюсько, Іванюта, Іванюточка, Іванюх,
Іванюха, Іванюш, Іванюша, Іванюшка, Іванюшко, Іваня, Івань, Іванька, Іванько,
Іваньо, Іваньок, Іваньок, Іваньоха, Івасейко, Івасенко, Івасенька, Івасенько,
Івачечко, Івасик, Івасило, Івасина, Івасичок, Івасівка, Івасій, Івасочко,
Івасуненько, Івасуник, Івасунцьо, Івасунчик, Івасунь, Івасунько, Івасуньо,
Івасюк, Івасуля, Івасюнейко, Івасюненько, Івасюнечко, Івасюник, Івасюнь,
Івасюньо, Івасюта, Івасютечко, Івасько, Івасьо, Івасьок, Івата, Іватина, Івать,
Іватько, Іватьо, Івах, Іваха, Івахник, Івахно, Івахнюк, Іваць, Івацько, Іваш,
Івашечко, Івашенько, Івашина, Івашка, Івашко, Івашок, Івашур, Івашура, Івашута,
Іващеня, Іващик, Іващиньо, Іващура, Івон. Івоник, Івоніка. Івонко, Івонцьо,
Івончик, Івонюк, Івосько, Івуля, Івцьо, Іоан, Іован, Іхно, Ішутко, Їван,
Їванисько, Їванище. Їванко, Їванцьо, Їванчик, Їванька, Їваньо, Ївасенько,
Ївасик, Ївасунь, Ївась, Ївонічка, Ївосько, Йоан, Йона, Йонка, Йончика, Ніцьо,
Нулик, Нусь, Нуцьо, Нюка. Нюсик. Нюсьо, Нюцик, Нюця, Нюшка, Нюшко, Сюнько,
Сюньо та ін. Такий, здавалось би, доволі вичерпний список українських варіантів
імені Іван все ж доповнює професор Павло Чучка закарпатоукраїнськими
утвореннями Джан, Ивантьо, Ивантей, Иванеґа, Иваніс, Івко, Івчик, Івцьо, Яній,
Яніко, Янічко, Янко, Янчко, Янчисько, Янчище, Янда, Янчило, Янкес, Яно, Яник,
Яночко, Янчик, Яньо, Янчо, Янічко, Янош, Яношик, Яношко, Яношчик, Янцьо, Янчій,
Йоній, Йоніко, Йончі, Йоник, Йонтик, Йоніш, Йончій, Йонічко, але і так,
очевидно, що все багатство варіантного гнізда найпопулярнішого серед українців
імені Іван не було представлено.
Як зауважує Л. Белей, «кожен з іменних
варіантів виконував номінативну функцію, а, крім того, похідні українські
варіанти християнських імен могли виражати емоційно марковану оцінку денотата –
від здрібніло-пестливої до згрубіло-зневажливої, вказувати на вік, соціальний
статус, регіональне походження найменованої особи тощо».
Чоловіче ім’я Іван має також жіночі
відповідники: Іванна, Жанна, Яніна, Янка та ін.
В Україні – це найпоширеніше ім’я. Воно – одне з центральних в
усній народній творчості, а також у творах поетів та письменників.
Ми – світлотворці, вороги
пітьми,І доки сонце живить наші мрії,На рідній ниві будемо людьми –Ми – хліборобський рід. Івани і Марії… Автор В. Корж.
З Біблії знаємо про Івана Хрестителя, який хрестив Месію водою, передвіщаючи його прихід, а також вшановуємо святих Івана Богослова, Івана Дамаскина, Івана Золотоустого та ін. Українці широко відзначають зимового Івана (Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана) 7 січня, що символізує завершення циклу зимових свят, а також літнього - 24 червня (Різдво Івана Хрестителя), яке в національній традиції тісно поєдналося з язичницьким святом Купала (відзначення літнього сонцестояння) та старовинною обрядовістю (плетіння вінків, нічні купання та стрибання через вогнище, ворожіння на долю, пошук цвіту папороті, який начебто дарує щастя та багатство).
Див. Белей Л. . Ім’я дитини в українській родині. Белей Л. Українські імена колись і тепер. Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей: словник-довідник. Худаш М. З історії української антропонімії. Трійняк І. Словник українських імен. Київ : Довіра, 2005. 509 с. Чучка П. Антропонімія Закарпаття, 2008.Півторак Г. З історії власних імен: ІВАН.
***
Вітання зі святом Івана!
Сьогодні для Івана
Вітання дарує світанок,
А щедрий літній день –
море добра і пісень.
І вечір загадковий
принесе події святкові,
А ніч величаво-купальна
здійснить заповітні бажання!
***
СМС-поздоровлення з іменинами Іванові!
Сьогодні вітання для тебе, Іванку!
Хай Ангел принесе тобі на світанку
надію і віру, добро і здоров’я,
наснаги додасть, чудес і любові.
***
Поздоровлення Іванові у віршах!
З іменинами сьогодні
Щиро Вас вітаємо,
Хай милість Божа в імені Іван
Ніколи Вас не покидає.
Удачі, щастя і добра,
Ще й успіху бажаємо,
Хай доля гараздів Вам посила,
І радістю життя вквітчає.
***
Ой на Івана, та й на Купала (пісня)
Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала
"Ой світи, сонце, світи та й не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живим зостався
Та й миленькому в руки дістався".
Пливи, віночку, по синій хвилі
До тої хати, де жиє милий.
Поплив віночок та й за водою,
Серце дівоче забрав з собою.
Немає коментарів:
Дописати коментар