 |
| Святий Олег Чернігівський |
Олег. Історія імені: його походження та значення
Олег – чоловіче ім'я. Було одним із дохристиянських імен династії Рюриковичів. Жіноча форма – Ольга.
Українські зменшені форми – Олесь; Олежко, Олькó, Олежик, Олежко, Олежик; Олько, Олюсик, Олелько, Олюнько; Лелько.
За найбільш поширеною версією, ім’я Олег (давньоруське Ѡлегъ, Ольгъ) – слов’янізована форма скандинавського імені Хел(ь)ґі (норвезького Hailaga, шведського Hélgi), утвореного від прикметника helgi, heilagr («святий» з конотацією «цілитель», «священний»). Могло означати – «присвячений богам». У сагах відомі декілька носіїв імені Helgi, які жили у проміжку між VI – IX століттями. Не пізніше XII століття це ім’я потрапило у західноєвропейську латинську літературу: у «Придворних дрібницях» (латиною «De nugis curialium») Вальтера Мапа фігурує демон на ім’я Ольга (латиною Olga).
У слов’янських діалектах заміна початкового *hel- на ol- могла відбутися відповідно до їх фонетичних законів.
Існують й інші версії походження імені. Польський мовознавець Станіслав Роспонд у своїй роботі «Структура та класифікація східнослов’янських антропонімів» відносить ім’я Олег до ряду інших східнослов’янських антропонімів, а саме «до іменних архетипів, що не зустрічаються де-небудь в іншому місці». «Деякі з цих архетипів – пише Роспонд, – підтверджуються античними джерелами… Сюди ж варто додати неправильно визнані нордичними форми Олег ', Ольга, Ігор, Г'лѣб', Улѣб', Дулѣб'».
Історія
Ім’я Олег найперше асоціюється з його історичним першоносієм напівлегендарним київським князем варязького походження Олегом, прозваним Віщим (близько 850– 912, або 922, Стара Ладога чи 943). Він відомий як регент київського князя Ігоря, соратник, родич, одноплемінник та наступник такого ж напівлегендарного Рюрика. За «Повістю временних літ» захопив Київ у 882 році, убивши його правителів Аскольда і Діра, та оголосив, що Київ стане «матір’ю городам руським». Правив від імені малолітнього князя Ігоря, але фактично був повноправним володарем.
На думку Ігоря Мицька Олег був представником данської династії, яку шведи вигнали з батьківщини. За гіпотезою вченого Олег може бути тотожним з героєм скандинавського епосу – Ож’є Данцем. Леонтій Войтович вважає цю гіпотезу малоймовірною.
Деякі дослідники пов’язують Олега з напівміфічним героєм скандинавської саги про Одде Орвара (Стрілу).
За припущенням Леонтія Войтовича, який за основу взяв літописну розповідь у поєднанні з текстом русько-візантійської угоди 911 року, Олег походив з родини давніх конунгів Ладоги, які були шведського (готландського) походження, і народився близько 850 року.
Російський історик XVIII століття Василь Татищев з посиланням на так званий Йоакимівський літопис вважав його швагром – братом дружини Рюрика Єфанди.
Борис Рибаков прийшов до висновку, що відомості про Олега в «Повісті временних літ» є сумнівними, та, можливо, були внесені до неї за наказом князя Мстислава-Гаральда Володимировича, який почав висувати Новгород на провідну роль поряд з Києвом у становленні Руської держави.
Згідно з версією М. Котляра, Олег був одним зі скандинавських найманців, які прибули разом з Рюриком зі Скандинавії на запрошення місцевих фіно-угорських племен чуді, мері та словен первісно як військова допомога. Згідно з «Повістю», у 859 році «прийшли з-за моря варяги», й наклали данину на місцеві племена чуді, словен та мері. Проте місцеві племена повстали і прогнали Рюрика з найманцями. Після військових конфліктів та заворушень Рюрика знову запросила місцева знать і він почав офіційно князювати у Ладозі у 862 році. Згодом покинув Ладогу, очоливши Новгород і перемігши місцевого князя.
Після смерті Рюрика в 879 році його соратник князь Олег став правити як опікун (регент) малолітнього сина Рюрика Ігоря. Проте з часом фактично узурпував владу.
Рання історія Київської держави складана і насичена суперечливими фактами, до сьогодні викликаючи численні дискусії. Крім того, ці постаті тісно пов’язані з російською імперською міфологізацією та фальсифікацією історії України, яка відбувалася на всіх етапах, в тому числі і сьогодні центральною постаттю російського міфу є Рюрик, нащадками якого вважають Романових.
Основним джерелом збагачення для князя була торгівля, зокрема шлях «з варягів у греки», який контролювався з Києва. У 882 році Олег здобуває Київ, убивши місцевих князів Аскольда та Діра. На думку дослідника Г. Маргера, його союзниками на той час були угри (мадяри). що в IX ст. відтіснив давній Волго-Балтійський шлях. Але головні пункти цього шляху контролював Київ. Дуже правдоподібною виглядає здогадка Г. Маргера про союз Олега з уграми (мадярами), який забезпечив успіх його політики. Взявши Київ, Олег зробив його центром об’єднаних руських земель.
Далі він зіткнувся з Хозарським каганатом, який контролював торговий «срібний» шлях зі сходу через Нижню Волгу та Каспій.
У 907 році, за «Повістю временних літ», князьорганізував великий похід на Константинополь, а згодом домігся підписання русько-візантійської угоди 911 року. Угода цінна тим, що вперше встановлює правові відносини русинів з греками, визначаючи умови союзу між Руссю та Візантією.
У листуванні кордовського міністра Хасдая ібн Шапрута з хозарським каганом Йосипом є розповідь про спробу візантійського імператора Романа I Лакапіна (920-944) підбурити проти хозар «царя Русії» Хальгу. Але останній ніби-то розпочав війну з Візантією, зазнав поразки і пішов морем у Персію чи Фракію. Це могла бути реакція на похід Олега в 911 році: успіхи противника виставлялися його поразкою.
Оскільки Русь пішла походами на Табаристан у 905-910 роках, то відомості про них збереглися у східного історика Табаристану ібн-ель-Хасана. Проте ім’я Олега не назвав жоден східний історик при описі подій того часу.
Останні роки і смерть
Обставини загибелі Олега суперечливі та не до кінця зрозумілі. «Повість минулих літ» відносить смерть Олега до 912 року, вказуючи на його могилу на Щекавиці. Там наведено і відому версію про смерть князя: за переказом отруєний змієм, який виліз із черепа його мертвого коня. Прозваний у літописі Віщим, тобто чаклуном, волхвом.
За Новгородським першим літописом Олег помер 922 року від укусу змії, але в околицях Ладоги, де і був похований.
У норвезькому епосі є сага про Орвара-Одда, якому чаклунка пророкувала смерть від коня. Фінал саги однаковий з фіналом легенди-саги про смерть Олега. Взагалі смерть від власного коня, з черепа якого виповзає гадюка, і понуре віщунство співзвучні з мотивом відплати, з мотивом смерті від власного меча, який однаково присутній у руському епосі та у вікінгських сагах.
Водночас Новгородський перший літопис молодшого ізводу коротко повідомляє, що Олег помер «за морем». Хозарські і арабські джерела глухо свідчать, що 912 чи 913 року Олег вчинив похід на Каспійське море, до кордонів Саманідського царства. Згідно з Аль Масуді руси на 500 лодіях піднялися Доном, перетягли човни волоком до Волги, спустилися до її гирла і попливли вздовж західного берега Каспійського моря. Хозарський каган, який тоді воював із печенігами, пропустив русичів через Каспій за обіцяну останніми винагороду. Спочатку їхній похід був успішним. Русь спустошила й розграбувала Ширванд, Азербайджан, Гілянд, Табаристан («тисячі мусульман було вбито і затоплено»). Результатом походу був розгром мусульманської торгівлі на Каспії та перетворення одного з портів в руську факторію. Повертаючись із походу, увійшовши в гирло Волги, русичі надіслали каганові, за договором, половину здобичі. Але мусульманська гвардія хозарського кагана збунтувалась і почала вимагати помсти над Руссю за смерть одновірців. Не маючи змоги протистояти вимогам гвардії, каган скорився, але попередив русичів про 15 000 мусульманської кінноти. Зійшовшись на Волзі, між ними зав’язалась люта битва, що тривала три дні і закінчилась катастрофічною поразкою русів, 30 000 яких загинуло. Решта 5 000 на кораблях втекли по Волзі, де їх перебили буртаси і волзькі булгари. Отже, всі спроби Олега закріпитись на Каспії результатів не дали. Тоді русичі зазнали нищівної поразки й були майже всі перебиті. Можливо тоді й загинув Олег.
На думку Ігоря Мицька, князь Олег помер 943 року. Також учений вважає (як і раніше Борис Рибаков), що за ініціативи князя Мстислава-Гаральда Володимировича, який почав висувати Новгород на Волхові на провіду роль поряд із Києвом у час початку становлення Руської держави, відредагували (фальсифікували) певні епізоди «Повісті временних літ», що й зумовило підміну дати.
***
Завдяки князю Олегу в наступників Рюрика його ім’я стало одним із династичних, закріпившись у чернігівських та новгород-сіверських князів (гілка Ольговичів). У період роздроблення Русі Ольговичі часто ставали противниками і суперниками гілки Мономаховичів, які міцно утвердилися в Києві, а пізніше – ще й Володимиро-Суздалі. Ім’я Олег було поширеним в Чернігівському князівстві, зокрема в рязанських та муромських землях, проте не використовувалося, оскільки було небажаним, у Києві. Носіями імені серед Великих князів Рязанських, наприклад, були Олег Інгварович Червоний та Олег Іванович. До XV століття, після втрати незалежності цими князівствами, ім’я остаточно вийшло з іменника Рюриковичів.
Отже, етимологія імені ОЛЕГ має декілька доволі аргументованих версій:
Норманська версія
Олег – слов’янська форма скандинавського імені Гельґі (норв. Hailaga, Helgi). Висувається думка, що Олег був одним із ватажків варягів-вікінгів, який вступив у союз із Рюриком, скріпивши його шлюбом Рюрика зі своєю сестрою Алфвінд (Єфандою). При цьому батьком Олега і його сестри Алфвінд називається Кетіль Лосось. Точно відомо, що одного з синів Кетіля Лосося звали Гельґі.
Слов’янська версія
Відомі слов’янські слова «льгк», «ольгчити», «ольгчатися», «льгота», «вольгота», «вольготний».
У слов’янських мовах зафіксовані імена Oleg (Oley) (чеськ. В 1088 році), Olek (Welek), топоніми Ologast, Wolegast, Wolgast та ін.
У руських билинах згадується ім’я Вольга чи Волх.
Не відомо про жодний випадок, коли хтось із численних руських Олегів звався б у будь-якому джерелі «Гельґі», чи, навпаки, якийсь відомий у джерелах Гельґі був відомий у руських літописах як «Олег».
Арабська версія
В Аль-Масуді є Дір і Ольванг, вони сучасники і обидва правлять країнами слов’ян: «Далі за ним (Діром), слідує цар ал-Олванг, у якого багато володінь, великі будови, велике військо і рясне військове спорядження. Він воює з румом, франками, лангобардами та іншими народами. … За цим царем знаходиться з країн слов'ян цар турків». Під турками (пор. з даними Костянтина Багрянородного) слід розуміти угорців, локалізуючи царство Ольванга на південному заході від Києва, найімовірніше на Прикарпатті.
Балтська версія
У Литві є річка Ольга / Alga і деякі імена: Ольгерд / Algirdas; Ольгімунт / Ольгімунд / Ольгімонт, які, в основі мають ту ж оригінальну форму цього імені – Ольгъ, Основою цих балтських імен є відомий власно литовсько-латиський корінь: «alga / algas» – винагорода / дар, не пов’язаний, втім, з германським коренем heilagr (святий).
Іменини: ПЦУ вшановує пам’ять святого благовірного князя Олега Романовича Чернігівського (бл. 1285) 20 вересня за новим календарем.
Хвилі популярності:
· Було поширене за часів Київської Русі, а згодом зникло і знову повернулося в ужиток у кінці XIX століття.
· У різні десятиліття популярність змінювалася від помірної до високої, причому найвищі показники фіксувалися у 1920-1930 та 1980-1990 роках.
· Історичний пік припав на 1967 рік, коли так називали найбільше хлопчиків. Наприклад, всього у 1967 в місті Києві було використано лише 66 жіночих і 52 чоловічих імені. Серед чоловічих імен першість зайняли Олександр, Сергій, Олег, Володимир, Ігор.
· Поширеність у сучасних реєстрах: ім’я Олег стабільно популярне в Україні, його носять близько 2.52% чоловіків (понад 370 тисяч осіб). Воно впевнено тримається в топ-списках найпопулярніших чоловічих імен в Україні.
Особливості вживання: звертання: відповідно до правил української мови, у кличній формі правильно казати «Олеже» або «Олегу» (на відміну від рос. Олег).
Література: Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей. Словник-довідник. 2005. C. 84. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К., 1989. Т. 4 : Н - П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. Gualteri Mapes. De nugis curialium distinctiones quinque. London: Camden society, 1850. p. Гедеонов С. А. Варяги и Русь. М., 2005. Войтович Л. Олег Віщий: історіографічні легенди та реалії [23 січня 2022] // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки, 2013. Котляр М. Олег// Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : 2010. Т. 7. Літопис про княжіння Олега в Києві і приєднання древлян, сіверян, уличів, радимичів і тиверців до Київської Русі (80-ті рр. IX ст.) // Історія України: Хрестоматія / Упоряд. В. М. Литвин; Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. К., 2013. Мицько І. Чоловіки княгині Ольги Олегівни [23 січня 2022] // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимира-Волинського та Волині. Науковий збірник. Луцьк, 2013. Вип. 47. Шухевич М. О договорах Руси з греками // Часопись правнича. Львів, 1890. Т. II. Пчелов Е. Рюриковичи. История династии. М., 2002. ПЦУ Календар // https://patriarchia.org.ua/kalendar/
***
***
Олеже!
Багатьом відомі твої благородні якості, але не всі знають, що ти отримав їх разом зі своїм гідним іменем!
У прохолодний жовтневий день прийми наші гарячі привітання!
З Днем ангела!
***
***
Свят у світі є багато.
Іменини – також свято –
Наймиліше від усіх:
Подарунки і пиріг –
Все Олеже, все – для тебе.
Зазирає янгол з неба
На твоє веселе свято
Й ніби хоче нагадати,
Що Святий у тебе є
На ім’я, як і твоє.
Він тебе оберігає,
Любить і застерігає:
Любим будь і людям й Богу,
Не цурайсь свого Святого –
Й кожен день свій іменин
Відсвяткуй разом із ним.
***
***
Олеже, вітаю з Днем Ангела!
Бажаю яскравого і насиченого цікавими подіями життя,
з великими перспективами та великими відкриттями!
Будь на позитиві, завжди залишайся молодий і душею, і тілом,
твердий характером і розважливий у прийнятті серйозних рішень.
Нехай здоров'я буде міцним. Бажаю впевненості в собі й ентузіазму!
***
***
Я помолюсь за Олега всім ангелам в світіІ попрошу волошку у стиглому житі,І попрошу здоров’я і щастя для тебе,Радості світлої, синього неба.Я попрошу для тебе тільки віри і сили,Щоби біди тебе не змели, не скосили.Я попрошу для тебе сили криці і сталі,Щоб турботи щоденні у дорозі відстали.Я помолюсь за тебе всім ангелам в світі,Хай дарують роки тобі довгі і світлі.
***
***
Шановний пане Олеже!
Дозвольте привітати Вас з іменинами!
Нехай Святий покровитель завжди оберігає Вас від негараздів, дарує міцне здоров'я, натхнення та мирне небо. Бажаємо, щоб кожен день приносив нові звершення,
а поруч завжди були надійні друзі та любляча родина.
Немає коментарів:
Дописати коментар